Сторінка пам'яті

Народився 13 серпня 1989 року в селі Богодарівка Лубенського району. Закінчив Лубенську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 8. Професію верстатника здобув у Лубенському професійно-технічному училищі № 12.

Працювати за фахом почав на Київському вагоноремонтному заводі. Пізніше працював водієм та майстром зміни на різних підприємствах Київщини. Однак, коли Батьківщина покликала на захист — без вагань став до лав ЗСУ.

Помер 2 серпня 2025 року внаслідок важкої хвороби.

Народився 9 березня 1981 року в місті Лубни Полтавської області. Навчався у Лубенській середній школі № 8. Професію верстатника здобув у Лубенському професійно-технічному училищі № 13.

На початку повномасштабної війни працював у ТОВ «Завод сільгоспмашин "ВІМ"». З цього підприємства і рушив захищати країну. Був командиром відділення керованого мінування інженерно-саперної роти.

Його пам'ятають добрим і щирим, він завжди приходив на допомогу іншим. Роман любив життя, природу, рибалку. Він мав золоті руки, міг виконати будь-які будівельні роботи.

Загинув 21 жовтня 2024 року в бою у Покровському районі на Донеччині.

Народився 22 листопада 1973 року у місті Лубни. Навчався у Лубенській середній школі № 8. Професію водія здобув у професійно-технічному училищі № 53 с. Войниха.

З початком повномасштабної війни добровольцем став до лав ЗСУ. Віктор був водієм стрілецького відділення. Усі бойові завдання виконував старанно: з мужністю і патріотизмом.

Мріяв, що закінчиться війна і він повернеться додому, до родини. З березня 2024 року він вважався безвісти зниклим. Родина жила надією, яку забрала війна.

Загинув 9 березня 2024 року у бою на Донецькому напрямку.

Народився 31 травня 1972 року в місті Лубни на Полтавщині. Закінчив Лубенську середню школу № 8. Здобув професію муляра-монтажника та електрозварювальника у Лубенському ПТУ № 12.

Майже все своє життя працював на заводі «Лічмаш-прилад». Любив свою роботу. Його знали, як майстра «золоті руки».

Коли Батьківщина покликала — став на її захист. Був старшим кулеметником роти батальйону забезпечення. Сім'я втратила люблячого й турботливого сина, батька, брата, дідуся.

Помер 1 грудня 2025 року від ускладнень важкої хвороби у одному з лікувальних закладів.

Народився 27 травня 1987 року в місті Лубни. Закінчив Лубенську середню школу № 8 у 2004 році. Здобув професію кухаря у Лубенському професійному ліцеї № 12.

Лютий 2022 року змінив життя повністю. Андрій добровольцем пішов захищати Батьківщину. Перебуваючи у лавах ЗСУ, вступив до Луганського національного університету.

Андрій любив життя, був гарним другом, хорошим сином. Відповідально ставився до виховання доньки та сина.

Помер 26 жовтня у військовому шпиталі від травм, отриманих в бою.

Народився 1 жовтня 1973 року у місті Лубни. У 1990 році закінчив Лубенську середню школу № 8. Був надзвичайно життєрадісним, добрим, щедрим, позитивним.

2013-2014 — активний учасник Майдану. З 2014 року займався волонтерською діяльністю. З початку повномасштабного вторгнення приєднався добровольцем до територіальної оборони. Проходив службу у 116 бригаді, 147 батальйоні на посаді стрільця.

Відзначався винятковою хоробрістю, мужністю, героїзмом та самопожертвою, завжди був відданий присязі, ніколи не ховався за спинами побратимів. Був зразком незламності та міцності духу, людиною слова, справжнім воїном.

30 січня 2023 року під час штурмових дій та мінометного обстрілу на Бахмутському напрямку в с. Парасковіївка отримав численні мінно-вибухові поранення та загинув. Посмертно нагороджений орденом «За мужність».

Народився 4 липня 1964 року в місті Лубни. Закінчив середню школу № 8, пізніше ПТУ № 13. Після строкової служби чесно працював на заводі «Лічмаш», на СТО, електриком у школі № 2.

Завжди був патріотом — у 1986 році ліквідовував наслідки Чорнобильської трагедії. Мав величезну жагу до знань, добре розбирався в техніці. Чудовий рибак, охотник.

У лютому 2022 року пішов добровольцем захищати мирне небо. Командир ІІ стрілецького відділення стрілецької роти. Воював на Харківському, Луганському та Донецькому напрямках.

Помер 21 червня у військовій частині.

Народився 21 квітня 1975 року у місті Лубни. Рано став сиротою, виховувала бабуся. Світлим, позитивним, активним його пам'ятають у школі № 8, яку він закінчив.

Отримав освіту у Лубенському лісотехнічному коледжі. Працював у «ПРИВАТБАНКУ», в охоронних структурах. Захоплювався читанням, цікавився політикою.

Без вагань рушив за призивом до військкомату. Здобув спеціальність артилериста. Гранатометник механізованого батальйону, успішно воював на Лиманському напрямку та в Луганській області.

12 вересня, вірний військовій присязі, під час мінометного обстрілу в районі селища Новоселівське, Сватівського району, Луганської області отримав поранення несумісне з життям і загинув.

Народився 8 лютого 1989 року в місті Лубни. У 2006 році закінчив школу № 8. З дитинства відзначався дисциплінованістю й організованістю, неодноразово перемагав на олімпіадах з математики. З юних літ мріяв стати програмістом.

Проживав з мамою, був її надією й опорою. У перші ж дні повномасштабного вторгнення став до лав самооборони міста, а в липні 2022 року був призваний кулеметником-розвідником розвідувального батальйону.

Загинув 25 жовтня 2023 року поблизу села Кліщіївка Донецької області, гідно виконуючи свій військовий обов'язок.

Народився 6 березня 1978 року у місті Лубни. Закінчив школу № 8 та ПТУ № 53 с. Войниха з відзнакою. Душа завжди лежала до техніки — майже все життя працював водієм, зокрема 10 років водієм пожежного автомобіля у військовій частині.

Виховав двох чудових синів. З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до територіальної оборони, з травня 2022 року — у ЗСУ. Із травня 2023 — механік-водій окремої президентської бригади ім. Гетьмана Богдана Хмельницького.

Був поранений (осколкові поранення руки, коліна, хребта), але відновившись, повернувся до побратимів. Брав участь у ліквідації наслідків влучання ворожої ракети у ТЦ «АМСТОР» у Кременчуці.

Загинув 25 вересня 2023 року.

Народився 14 липня 1978 року у м. Лубни. Здобув освіту в Лубенській школі № 8, закінчив Лубенський лісотехнічний коледж. Проходив строкову службу у ЗСУ, продовжив службу за контрактом. Упродовж року перебував у складі миротворчого контингенту місії ООН у Республіці Сьєра-Леона.

Коли 2014 році Росія напала на Україну, став учасником антитерористичної операції на сході у складі 58-ї окремої механізованої бригади. Любив свою сім'ю, мав дружину і двох діток.

Трагічно загинув 29 липня 2016 року в районі смт Очеретине Ясинуватського району Донецької області при виконанні службових обов'язків у зоні АТО.

Народився 8 грудня 1980 року у місті Лубни. Закінчив школу № 8, ПТУ № 53 с. Войниха. Мав професію водія, тракториста. Працював на підприємствах «Грейд-Плюс», «Лубним'ясо» та в Києві.

Завжди піклувався про свою родину. Мав багато друзів. Захоплювався технікою. Отримав військову спеціальність — старший навідник мінометного взводу механізованого батальйону.

Загинув 12 січня 2024 року в районі н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов'язок.

Народився 1 травня 1990 року в місті Лубни. У школі № 8 здобув середню освіту. Професію зварювальника отримав у ПТУ № 12.

Все своє життя працював на будівництві. Ніколи не цурався будь-якої роботи, був завжди готовий прийти на допомогу. Чуйний і порядний, добрий і відповідальний. Він рано втратив батьків, але завжди був надійною опорою для бабусі, молодшої сестри Тетяни та маленького племінника.

З вересня 2024 року — стрілець-снайпер десантно-штурмового батальйону. Завжди добросовісно виконував усі поставлені задачі.

Загинув 23 листопада 2024 року, відданий військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов'язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність. Обірвалося ще одне молоде життя. Він не встиг створити сім'ю, збудувати будинок, у мріях залишився сад, що так і не був посаджений.